Квапливий

КВАПЛИ́ВИЙ, а, е. 1) Який поспішає, хапається; поспішливий, хапливий. Трясеться на ветхому возі Дівча вісімнадцяти літ. Таке невеличке, квапливе, Рухливе і бистре на річ (Валентин Бичко, Вогнище, 1959 ; Квапливий людський натовп. 2) Який робиться, відбувається, виконується з поспіхом, хапливо; поспішний. Він уже підходив до будинку головного інженера, коли раптом почув позаду квапливі кроки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 196); Ярослав закінчував свою важку й квапливу роботу (Павло Загребельний, Диво, 1968, 246); Коли у людини висока температура, її мова стає квапливою, плутаною (Вітчизна, 12, 1963, 181). 3)Рідко. Схильний до чого-небудь. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого (Словник Грінченка).