Ригачка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:43, 25 жовтня 2017; L.varchenko (обговорення • внесок)
Ригачка, -ки, ж. Рвота. Те саме, що блюво́та. — Хай п’ють! — оглянувся [Ілько] й тихше додав: — Може ж таки ригачка нападе! (Головко, II, 1957, 27).
Напива́тися (напи́тися) до рига́чки — пити зайву кількість алкоголю; перепивати. Напившись до ригачки, курінний скидав з себе френч і сорочку, крутився по землянці голий до пояса (Загреб., Шепіт, 1966, 88).
Відмінювання
Іменник, ж. р., неістота, 1 відміна.
| Відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. в. | ригачка | ригачки |
| Р. в. | ригачки | ригачок |
| Д. в. | ригачці | ригачкам |
| З. в. | ригачку | ригачки |
| О. в. | ригачкою | ригачками |
| М. в. | на/у ригачці | на/у ригачках |
| К. в. | ригачко | ригачки |
