Міна

Міна, -ни, ж. 1) Мѣна. 2) Предметъ мѣны. Єдному міна шовкова хустка, другому міна золотий перстень, третьому міна сама молода. Чуб. III. 300.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Див. також
4 Зовнішні посилання
- 4.1 Словопедія
- 4.2 Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МІНА, и, жін.

1. Вираз обличчя.

Роблю байдужу міну (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 418); На все те гляділа Шарлота й заховувала дуже поважну міну (Лесь Мартович, Тв., 1954, 300); — Звідки ви, власне, взялися тут, пане поручику? — Про це саме й я хотів спитати, — мовив поручик з невиразною міною (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 58).

♦ Робити добру (веселу) міну при недобрій (поганій) грі — ховати незадоволення за зовнішнім спокоєм, веселістю. Не вішати носа, коли в серці кішки скребуться, робити добру міну при зовсім недобрій грі, — на таке здатний не всякий (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 225).

МІНА 2, и, жін.

1. Особливий вибуховий снаряд, що закладається в землю, під воду і т. ін.

Щоночі сапери виповзали з окопів, закладаючи міни там, де могли прорватись ворожі танки (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 174).

2. Снаряди, призначені для стрільби з мінометів.

Крутизна траєкторії мін в горах виявилась особливо цінною (Олесь Гончар, III, 1959, 113); Перша міна розірвалась біля порога будинку, друга і третя — на горищі (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 23).

3. Те саме, що торпеда.

Дуже капризна річ плавуча міна, — кажуть матроси (Юрій Яновський, II, 1958, 33).

МІНА 3, и, жін.

договір міни — договір про обмін майна.

За договором міни провадиться між сторонами обмін одного майна на інше (Цивільний кодекс УРСР, 1950, 38).

МІНА 4, и, жін.

1. У стародавній Греції — грошова одиниця, також відповідна їй монета.
2. У сучасній і стародавній Греції, а також на стародавньому Сході — міра ваги, що дорівнює 1,5 кг.

МІНА 5, и, жін.

Стрижень олівця.

Стрижень олівця (міна) виготовляється із здрібненого графіту і повинен бути насичено чорного кольору (Шкільна гігієна, 1954, 247).

МІНА 6, и, жін.

Підземний хід, підземна галерея або ніша в копальні, в льоху, а також інші ходи в чому-небудь.

А дома та баба мала таку міну (такий підкоп попід землею, наче погріб), а в тій міні міцне вино (Українські народні казки, легенди.., 1957, 133); Сніг такий глибокий випав, що позаносило хати ущерть з димарями; мусили з хати прорубувать міни і амбразури (Збірник про Кропивницького, 1955, 19); Гусінь пошкоджує молоді, ще не розвинені листки в середині розетки, робить ходи (міни) в черешках і вгризається в головку коренеплода (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 177).