Вітчим
Вітчим, -ма, м. Отчимъ. Лихий вітчим козаченька молодого лає. Макс. (1849). 2.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВІТЧИМ, і, чол. Чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього одруження; нерідний батько. Вітчими йшли, тесті-скуп'яги, Зяті і свояки-мотяги (Іван Котляревський, I, 1952, 128); Він бачив, що Любочка добре ставиться, може, навіть любить свого вітчима (Вадим Собко, Справа.., 1959, 157).
Орфографічний словник української мови
вітчи́м іменник, чоловічий рід, істота, II відміна
Українсько-російський словник
ВІТЧИМ отчим
Вікіпедія
Вітчи́м[1] — це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю. Вітчим — чоловічий синонім поняття «Мачуха».
Стосовно до вітчима син дружини іменується «пасинком» («пасинками») або «пасербом» («пасербами»), дочка — «падчеркою», «падчіркою» («падчерками») або «пасербицею» («пасербками»).
Правовий статус
Останнє десятиліття в українському суспільстві спостерігається криза традиційного інституту сім'ї. У понад 70 % випадків подружжя, що розриває шлюб, має неповнолітніх дітей і приблизно 50 % цих осіб вступають у повторний шлюб протягом трьох років з моменту розірвання попереднього, тобто значна кількість дітей в Україні проживає у сім'ях з вітчимом, рідше з мачухою. За таких умов роль цих осіб як членів сім'ї в соціальному і юридичному сенсі важко переоцінити.
Вітчим має особливий правовий статус у сімейному праві України, що істотно відрізняється від статусу усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, пасербки.
Згідно українського законодавства, якщо вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, пасербицею. Вітчим має право брати участь у їхньому вихованні, але це не обов'язок. Він може і не брати участі у їх вихованні, зобов'язати його до цього ніхто не може, на відміну від рідного батька, якого закон зобов'язує виховувати своїх дітей і за невиконання цього обов'язку він несе відповідальність.[2]Законодавець потенційно визнає таких осіб однією сім'єю і закріплює за ними сімейні права та обов'язки.
Сімейне законодавство передбачає взаємні права та обов'язки щодо утримання мачухи, вітчима і падчерки, пасинка (статті 268 і 270 Сімейного Кодексу України).
Див. також
Джерела та література
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 203.
