Допікати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:52, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Допікати, -каю, -єш, сов. в. допекти, -чу, -чеш, гл. 1) Допекать, дожаривать. Допікати хліб, курку. 2) Допекать, донимать, досаждать. Чумак чумака таранею допіка, а сам у його з воза потягує чабака. Ном. № 13571. А ніхто мені так не допікав, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Левиц. Пов. 336. Щирий і незлобивий був рицарь, да вже як допечуть йому, то стережись тоді кожен. К. ЧР. 311.
