Доостанку
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:50, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Доостанку, доостану, нар. Вконецъ, совершенно, окончательно. Не було добра змалку, не буде й доостанку. Ном. І сам я, хлопці, перестану, коли поб’ю всіх доостану. Сніп. 188.