Доношати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:50, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Доношати, -шаю, -єш, гл. 1) = Доношувати. 2) Приносить, подавать. Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати. Мет. 360. Ой вже ж тобі, галко, а вже ж тобі, чорна, вісти та й не доношати. Доношана дитина. Своевременно родившійся ребенокъ. НВолын. у.
