Доконечне
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:35, 28 серпня 2012; 127.0.0.1 (обговорення)
Доконечне, нар. Обязательно, непремѣнно. А той доконечне щоб співати. Чуб. Та він доконешне був у селі. Уман. у. Доконечне треба. О. 1861. VI. 77.