Халасун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:40, 7 грудня 2016; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Халасун, -на, м. Лакомка, обжора. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Толковый словарь Ушакова
ЛА́КОМКА, лакомки, муж. и жен. (разг.). Любитель(ница) лакомиться.
ЛАСУ́Н, а, чол. 1. Той, хто любить ласощі. Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості — старців Повів! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 151); Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 27). 2. перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь. [Павло:] Хоч би ось і Влас. Він, братця, має мене за ласуна, а сам ніби б то й не ласий до дівчат? (Марко Кропивницький, II, 1958, 369); [Пріся:] Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женіть його, дівчата! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 121).
ОБЖЕ́РА, и, чол. і жін., зневажл. Людина, яка багато й пожадливо їсть.
Ілюстрації
|
|
|
|
