Мерзнути
Мерз(ну)ти, -зну, -неш, гл. Мерзнуть, зябнуть. Не купив батько шапки, нехай ухо мерзне. Ном. № 5911. Ластівки на зіму не летять у вирій, а мерзнуть у воді. Чуб.
==Сучасні словники==
Словник української мови, значення слова
МЕ́РЗНУТИ і МЕ́РЗТИ, зну, знеш, недок.
1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем… У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички… (Ю. Янов., II, 1954, 17); // Вкриватися льодом; // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти).
2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Укр.. присл.., 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Підс., Героїка, 1951, 103); // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112).
Академічний тлумачний словник української мови
МЕРЗНУТИ і МЕРЗТИ, зну, знепі, недок. 1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати. Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем... У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички... (Юрій Яновський, II, 1954, 17); // Вкриватися льодом; // Псуватися від морозу (про овочі, фрукти). 2. Відчувати холод, страждати від холоду. Погане порося і в петрівку мерзне! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 281); На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Олександр Підсуха, Героїка, 1951, 103); // Гинути від морозу. Горобці на льоту мерзли, падали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 112).
