Сонько

Сонько́, -ка, м. 1) Ум. отъ сон. Ходить сонько по долині.... Ой ну, соньку, в колисоньку, заколиши дитиноньку. Мил. 35. 2) Соня, сонливецъ. Оставлю ж сих хропти соньків. Котл. Ен. V. 40.

Сучасні словники

Словник української мови, значення слова

СОНЬКО́, а́, ч. і ж., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали.. Оставмо ж сих хропти соньків (Котл., І, 1952, 220); — Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Стельмах, І, 1962, 519).

Академічний тлумачний словник української мови

СОНЬКО́, а, чол. і жін., розм. Людина, яка любить спати, багато спить. Враги Троянські почивали.. Оставмо ж сих хропти соньків (Іван Котляревський, I, 1952, 220); — Христинко, вставай! Підіймайся, сонько! (Михайло Стельмах, I, 1962, 519).

Ілюстрації

[[Категорія:Слова 2016 року]