Жвавість
Жвавість, -вости, ж. Живость. Зоя дивувалась, де набралось стільки жвавости, спритности в того Тараса. Левиц. І. 353. Вилучили всю жвавість з дитини. Св. Л. 159.
Зміст
Сучасні словники
ЖВА́ВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням жвавий. ЖВА́ВИЙ, а, е. 1. Повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами; рухливий. Жвавий, як рибка в річці (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 299); А надто той рибалонька, жвавий, кучерявий, Мліс, в'яне, як зостріне Ганнусю чорняву (Тарас Шевченко, I, 1951, 165); На узгір'ї паслась коза з двома жвавими козенятами (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 74); * Образно. З-за верхів далеких гір вискочили круглі хмари, білі, як срібло, жваві, ворушливі, мов живе срібло (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389); // Який часто змінює свій вираз (про очі, обличчя). Жваві карі очі його так і замиготіли, як живе срібло (Нечуй-Левицький, III, 1956, 329); Його жваве, рухливе обличчя виражало подив і навіть іронію (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 162). 2. перен. Який виконується, відбувається енергійно, у пришвидшеному темпі. Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 188); Зав'язалась жвава, цікава розмова (Олесь Донченко, VI, 1957, 635); З самого ранку в магазинах почалася жвава торгівля (Радянська Україна, 3.III 1949, 2); // Який інтенсивно проявляється. Гості проявляли жвавий інтерес до творчості українських радянських письменників (Літературна газета, 30.VI 1949, 2); Люда бачила, що її думка знайшла жвавий відгук у комсомольців (Олесь Донченко, I, 1956, 509).
Вона сама здивувалась, де це взялася в неї жвавість та проворність (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 66); Орловським рисакам властива висока жвавість і витривалість (Конярство, 1957, 48); Сусідки-молодиці, скупчившись над хворою, про щось з жвавістю сперечалися (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); * Образно. Жвавість маленьких ручаїв уділялась і потокові, і тоді він шумів і виливався з берегів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 83).
Ілюстрації
|
|
|
|
