Догонити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:18, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Догонити, -ню, -ниш, гл. = І Доганяти. 1) Ой ти зоре та вечірняя, чом нерано ізіходила, чом місяця не догонила? Лавр. 2. Вже погоня її догонила. Млр. л. сб. 283. 2) От став той хлопець гнать позу. Тілько що став до воріт догонити, а вже стоїть той дід на воротях. Рудч. Ск. І. 43.
IІ. Догонити, -ню, -ниш, гл. = II. Доганяти. Ніхто нічим тобі не дожене. Як узяв мені догонить. Черк. у. Він кожному догонить. Каменец. у. Він не повинен догонитиКаменец. у.
