Окликати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:10, 5 грудня 2016; Марченко (обговорення • внесок)
Оклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. окликну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОКЛИКАТИ, аю, аєш, недок., ОКЛИКНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. — Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Панас Мирний, III, 1954, 237); Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Юрій Смолич, II, 1958, 77); Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 77). 2. неперех., церк. Оголошувати, оглашати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 664.
Ілюстрації
|
|
|
