Кулачок

Зміст

1 Словник Грінченкa
2 Сучасні словники
- 2.1 Академічний тлумачний словник (1970—1980)
3 Ілюстрації
4 Медіа

Словник Грінченкa

Кулачо́к, -чка, м. Ум. отъ кулак.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУЛАЧОК, чка, чол. 1. Зменш.-пестл. до кулак 1. Мелашка.. неначе боролася з здоровою діжею, тикаючи в тісто маленькими кулачками та тонкими руками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 323); Подоївши вівці, зайшла [Катря] в хату малому вечеряти дати. А він спить уже: приткнувся на голому полу, кулачок під голову (Андрій Головко, II, 1957, 199); * У порівняннях. У тому мороці, їй здається, стоїть біля неї невеличка дівчинка, личенько як кулачок, а очі як зірочки (Панас Мирний, III, 1954, 302). ♦ Тримати в [залізному] кулачку — те саме, що Тримати в кулаку (кулаці) (див. кулак). Санінструктор штабу Леночка Перова.. тримала в залізному кулачку лазневу справу (Юрій Яновський, II, 1954, 7).

2. КУЛАЧОКспец.мех. Те саме, що кулак. Механічний пристрій який складається з ексентричної насадки на вал який обертається, форма якого разрахоана так, щоб забезпечувати необхідне для зворотно-поступального ленійного руху іншої деталі. 3. Щоб запобігти вібрації й забезпечити нормальні умови роботи різця, відрізувати заготовку [деталі] найкраще по можливості ближче до кулачків патрона (Різальні інструменти.., 1959, 51). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 390.