Цупко

Цупко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов. Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п’яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЦУ́ПКО. Присл. до цупкий. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник! ..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Леся Українка, III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Олесь Донченко, Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 146); * Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в'язко. Вона мене цупко трима (Василь Симоненко, Земне тяжіння, 1964, 51); // перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Марко Кропивницький, II, 1958, 81); // перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Борис Грінченко, II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 15); // Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Іван Котляревський, I, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап'яв на плечі кобеняк! (Євген Гребінка, I, 1957, 60); // перен., діал. Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Іван Франко, XIII, 1954, 268).

"Словопедія"

ЦУПКИЙ 1) крепкий; твёрдый, тугой (не поддающийся давлению, сгибанию) 2) цепкий; вязкий (о веществе) 3) (о материи, бумаге) плотный, прочный; (недостаточно обработанный) грубый; (твёрдый на ощупь) жёсткий

[http://ukrlit.org/slovnyk УКРЛІТ.ORG

ЦУ́ПКО. Присл. до цупки́й. — Ай! — скрикнув Антосьо. Та не зміг і оглянуться, чия то рука так цупко схопила його за брижі (Свидн., Люборацькі, 1955, 97); [Лев:] Той клятий Водяник!..Тільки виплив на плесо душогубкою — хотів на той бік передатися — а він вчепився цупко лапою за днище, та й ані руш! (Л. Укр., III, 1952, 209); Взявся мертвою жовтизною і дубовий листок. Цупко тримався він на дереві, і всі знають, що триматиметься до самої весни, однак, пожовклий і скоцюрблений (Жур., Вечір.., 1958, 405); Утома повільно, але цупко сковувала рухи з кожною хвилиною (Донч., Шахта.., 1949, 123); Горпина не могла вмерти одразу: в ній цупко держалася сила (Григ., Вибр., 1959, 146); *Образно. Люди — прекрасні, Земля — мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене цупко трима (Сим., Земне тяжіння, 1964, 51); // перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. Пан справник затим обідає цупко (Кв.-Осн., II, 1956, 267); [Стецько і Яцько (разом):] Коли б ми це самі, Зараз як зійшлися, Цупко б напилися! (Кроп., II, 1958, 81); // перен., розм. Дуже міцно, сильно. Орися несамовито скрикнула. Мати заворушилась уві сні. Але звикши, наробившися, цупко спати, не прокинулася (Гр., II, 1963, 141); Зоряно-сірі очі в темних пасмах вій, пелюстками маку розквітлі уста — ось що, певно, цупко принадило Остапа (Крот., Сини.., 1948, 15); // Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого-, що-небудь. Еней в сю путь якраз зібрався, Шкапові чоботи набув, Підтикався, підперезався І пояс цупко підтягнув (Котл., І, 1952, 126); — Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! (Греб., І, 1957, 60); // перен., діал.Швидко, прудко. Лис у дірку шусть щодуху, Від обуха цупко втік (Фр., XIII, 1954, 268).2. перен. Перевірка якої-небудь організації з метою звільнення її від ворожих, шкідливих або непотрібних елементів. Комуністичні партії тих країн, де комуністи ведуть свою роботу легально, повинні проводити періодичні чистки (перереєстрація) особового складу партійних організацій ..(Ленін, 41, 1974, 198); Перед адміністрацією стало питання про чистку комунарського складу (Мик., II, 1957, 554).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO«Словники України on-line»

Цупко, нар. 1) Крѣпко, сильно, туго, стѣснительно. Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк. Греб. 376. Глядіть же, цупко прикрутіте, щоб він в шинок та не зайшов.Котл. Ен. І. 27. Вчора цупко п’яний був. Кв. Цупко захріп. Полт. І мене цупко узяла була холера. НВолын. у. Цупко стало у нас за ліс. Каменец. у. 2) Жестко, твердо. Цупко по мерзлому орати. Зміев. у.

українська-англійська Словник

Переклад на англійська: firmly (advb ) tenaciously (advb ) with a tenacious grip

Словари и энциклопедии на Академике

Цупко — Присл. до цупкий. || перен., розм. Добре, багато; вдосталь, досхочу. || перен., розм. Дуже міцно, сильно. || Туго, щільно обтиснувши, обійнявши кого , що небудь. || перен., діал. Швидко, прудко … Український тлумачний словник

==