Опудало

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:51, 4 грудня 2016; A.kozachuk (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Опу́дало, -ла, с. Чучело. Годився б у коноплі на опудало. О. 1862. II. 27. Отсе опудало погане. Котл. Ен. VI. 45. Увійшло якесь опудало. К. ЧР. 389.

Визначення в інших словниках

Академічний тлумачний словник української мови

ОПУ́ДАЛО, а, сер. 1. Подоба людської постаті з накинутого на хрестовину або начиненого соломою старого одягу, яку ставлять у садках і на городах для відстрашування птахів. Отак, буває, гляньте на ланок, — А там стримить опудало з соломи (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 75); Весною Кондеричаник посіяв коноплі край села і поставив туди опудало на горобців (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 95); // Імітація людської постаті для введення в оману кого-небудь. Сашко прикипів до оптичного прицілу, а Микола обережно потяг опудало за собою рівчаком (Юрій Яновський, I, 1954, 98); Зробила вона опудало, помостила його з плахти і кожушанки на своєму ліжку, сама ж через вікно тихенько вилізла в сад (Олесь Донченко, VI, 1957, 30); // Пристрій, знаряддя для тренування солдатів, спортсменів, що замінює постать, тулуб людини. Прогнимак завжди казав: — Прошу вас! — і це означало або ж повзти по-пластунському.., або стрибати з висоти другого поверху, або заганяти багнета в дерев'яно тверде опудало (Павло Загребельний, Шепіт, 1960, 34); Містер Бізонов в боксерських рукавицях з усієї сили лупить опудало, що служить для тренування боксерів (Олександр Левада, Драми.., 1967, 199).

2. перен., лайл., зневажл. Про незграбну, вайлувату або негарну людину. Якби мовчало, чортове опудало, то нічогісінько б і не було (Олекса Стороженко, I, 1957, 100); З неприємністю відвернулася [Віра] від розморених під пекучим сонцем безформних жіночих тіл. Їздять же отакі опудала до моря!.. (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 402).

3. чого. Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, птаха, що відтворює їх зовнішній вигляд; чучело. Прядильники бавовни несли ватяні машкари і опудала левів, морських риб та потвор (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 289); На одному з стовпів висіли опудала птахів (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 160); У Примор'ї під час полювання було вбито білого вовка. Опудало цього незвичайного звіра експонується у Зоологічному музеї в Москві (Вечірній Київ, 10.IV 1968, 4).

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. Опудало у сільському господарстві — антропоморфна конструкція зі шматків старого одягу начиненого соломою, целофану тощо на дерев'яному, металевому або іншому каркасі, яке традиційно встановлюють у садках і на городах для відлякування шкідників — наприклад, птахів. Часто у конструкції використовують елементи, що створюють значний шум навіть при незначному вітрі.

2. Опудало у логіці — різновид логічної хиби.

3. Опудало у таксидермії — музеєфіковані рештки тварин, (зокрема — мисливські трофеї). Набита тирсою, соломою і т. ін. шкура тварини, що відтворює її зовнішній вигляд.

Історія

У японській історичній хроніці Кодзікі, що вважається найдавнішою книгою Японії (датується 712 роком), описується опудало під назвою Куєбіко як божество, що не може ходити, але знає все про світ.

Сучасні опудала рідко мають вигляд людини. Часто для відлякування птахів використовуються смуги поліетиленової алюмінізованої плівки, які прив'язують до рослин; такі опудала відбивають світло, спалахи якого лякають шкідників. Також використовують автоматичні шумові пістолети на основі пропану.

Мистецтво

  • «Опудало» (англ. The Scarecrow) — американська короткометражна кінокомедія Бастера Кітона 1920 року.
  • «Опудало» (англ. Scarecrow) — американський фільми Джеррі Шацберґа 1973 року.
  • «Опудало» (рос. Чучело) — російський фільм-драма Ролана Бикова 1983 року.

Зображення

80657062 normal pugalo3.jpg Maslenica-hyhelo6.jpg Main11092522 d98dcf389f51872b42e3f9915c2b2ea3.jpg Monarch the bear.jpg

Джерела

  • Опудало // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • Потороча // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  • Потороча // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 381.
  • https://uk.wikipedia.org