Синюха

Синюха, -хи, жРаст. Agaricus violaceus L. ЗЮЗО. І. 110.

Тлумачення

Синю́ха — рослина родини синюхових

Цвіте в другій половині літа синіми або ліловими квітами. Для медичного застосування використовують стебла, квітки й листя (збирають під час цвітіння), а також кореневища (збирають восени).

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло високе, до 1 м заввишки, самотнє. Листки чергові: нижні — черешкові, верхні — сидячі, непарнопірчасті, які складаються з 17—21 продовгувато-яйцеподібних загострених листочків. Квітки великі, п'ятироздільні, зібрані в китицю. Привабливого блакитного, іноді білястого кольору, хоча трапляються й зовсім білі. Нектарники розміщені з внутрішнього боку в основі пелюсток. Цвіте рослина на другому році життя, з кінця травня по липень. Виділяє багато нектару і пилку. Через гарний колір квітів, тривале цвітіння та лікарські властивості можна вирощувати у квітниках.[1] Кореневища товсті, корені надто густі, ниткоподібні, жовто-бурого кольору, іноді білуваті. Отруйна для худоби.

Поширення синюхи блакитної

Синюха блакитна поширена на значній території Європи та Азії. У нашій країні вона зустрічається в лісовій і лісостеповій смузі Європейської Росії та Сибіру. У Сибіру і на Далекому Сході зростають вельми близькі види синюхи, які в лікарському відношенні, мабуть, практично рівнозначні і заготівельниками НЕ разлічаются.Растет на узліссях, галявинах, сирих луках, серед чагарників. Для отримання лікарської сировини синюху культивують у спеціалізованих господарствах. Крім того, її вирощують як декоративну рослину.

Дія, застосування

Відхаркувальна, седативна, гіпохолестеринемічна, протисудомна. Препарати синюхи блакитної застосовують для лікування гострих та хронічних запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, туберкульозу, при нервово-психічних потрясіннях; загальному атеросклерозі, а також кардіо- та церебросклерозах, епілепсії, тетанії, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки.

Медичне застосування

Синюха застосовується при захворюваннях верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний засіб, а також як заспокійливе при різного роду нервових і психічних захворюваннях. Це найефективніший фітотерапевтичний засіб при безсонні. Корінь цієї рослини викопують у вересні.

Застосування в народній медицині

Використовуваною частиною синюхи є корінь. Завдяки біоактивним речовинам синюху застосовують для лікування нервових розладів — знижує рухову активність, нервову рефлекторну збудливість, судоми, безсоння, нервовий тик у дітей. Для цих захворювань використовують і наземну частину синюхи. Синюха блакитна очищає судини від жирових і мінеральних відкладень, атеросклерозу. Позитивна дія синюхи проявляється при лікуванні бронхоспазму, кашлю, обструктивних і катаральних станів легких, і всього дихального апарату. При туберкульозі синюха блакитна допомагає відкашлюванню і розрідження мокроти, припиненню кровохаркання. Настоєм трави синюхи лікують виразку і гастрит, зовнішньо застосовують синюху для спринцювання, проти сверблячих дерматитів.

Протипоказання

Специфічних протипоказань до синюхи блакитної немає, але її застосування слід обмежити при підвищеному тиску і підвищеному згортанні крові. Немає даних про застосування синюхи вагітними, тому в цьому випадку синюху застосовувати теж не можна. Синюха так само може викликати побічні ефекти: головний біль, задишку, діарею, нудоту, блювоту.

Топоніми

Річки:

Синюха — річка в Україні на Придніпровській височині, ліва притока Південного Бугу

Синюха — річка на Білорусі, Латвії та Росії

Села:

Синюха — Кіровоградська область, Вільшанський район

Синюха — Кіровоградська область, Новоархангельський район

Джерела та література

Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). У Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. Виробнича енциклопедія бджільництва (українською). Київ «Урожай». с. 406.