Маєт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:20, 4 грудня 2016; Dsdenysiuk.im16 (обговорення • внесок)
Маєт, -ту, м. = Маєток. Уручаю тобі, брате, всі мої маєти. Нп.
Зміст
Сучасні словники
http://sum.in.ua/s/majetok Словник Української мови
МАЄ́ТОК Земельне володіння поміщика, найчастіше із садибою та будинком. Буйні ліси поперетинали його маєтки і вздовж, і вшир, і впоперек (Панас Мирний, IV, 1955, 219); Панський маєток перейшов до народу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 83); [Басов:] Я управитель маєтку міністра Терещенка (Олександр Корнійчук, I, 1955, 161);
[Маєток]
Має́ток (-тку, ч.) — земельне володіння поміщика. Те саме, що майно. В період Австро-Угорщини панські маєтки були центрами домінії.[1]
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
