Орлиця

Орли́ця, -ці, ж. Самка орлиная, орлица.

Сучасні словники

Значення

• ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця орла.◆ Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376) ;◆ Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Сос., II, 1958, 80) ;◆ У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Вовчок, І, 1955, 175)

• Лісовий птах.◆ Десь далеко затуркотіла орлиця, неначе й собі згукувалась з живим людським гуканням (Н.-Лев., IV, 1956, 80) ;◆  Орлиця і припутень мостять на дереві просте гніздо з кількох покладених навхрест паличок (Корисні птахи.., 1950, 35)

• Ласкаве звертання до дівчат та жінок.◆ Дівчино, орлице, коли б ти знала, якого жалю ти мені завдала! — подумав Микола, глянувши на Мокрину (Н.-Лев., II, 1956, 230)

• Давній український народний танець і музика до нього.{{приклад|Чоботи вибивають орлицю — підлога двигтить (Донч., І, 1956, 241); .◆  Бандура горлиці бриньчала (Котл., , 1952, 73)

• Українська сольна народна пісня.
• Орлиця, -ці, ж. = горлиця. Ой я вас, орлиці, за ті вісти скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35.

Синоніми

• орел
• беркут
• гуля
• голубина
• орлан

Ілюстрації

Ілюстрації

[[Зображення:Орлиця.jpg|x140px]} Медіа Див. також Джерела та література Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 747. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 3, ст. 63. Зовнішні посилання