Свиснути

Свиснути, -сну, -неш, гл. 1) Свиснуть. А ну я свисну, тільки ти очи зав’яжи. Рудч. Ск. І. 61. 2) Брызнуть струей. Дала руку, він здавив, тільки пучки знать; вона здавила, кров з під нігтів свиснула. Г. Барв. 427.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словник
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти
- 5.1 Матеріал з Вікіпедії
6 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВИСНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех. Однокр. до свистяти і свистіти 1. Шурка Понеділок раптом заклав два пальці до рота і пронизливо свиснув (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 669); [Бухта (подивився на моряків, свиснув у дудку):] Слухай команду (Олександр Корнійчук, I, 1955, 44); — Тільки свисну — миттю кінь прилине. За хвилину ми вже в горах будем!(Леся Українка, I, 1951, 391); Марусі треба було тікати куди подалі та й сидіти там, доки не настане ніч, доки не свисне опришок, кличучи Марусю (Гнат Хоткевич, II, 1966, 207); Раптом учитель щось помітив у глибині саду коло зелених грядок і особливим чином до когось свиснув. Прибіг пес (Юрій Яновський, II, 1954, 120); Десь свиснув пізній соловейко та й задрімав (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); По долині мов що покотилось; свиснула сова; далеко у болоті загудів бугай (Олекса Стороженко, I, 1957, 87); Свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 290); Коли поїзд свиснув перед від'їздом, Дарка відчула таке гостре почуття болю, ніби хтось вирвав з її грудей серце (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 27); Хвилька тривожної мовчанки — свиснула стріла — і заревів звір, мов скажений (Іван Франко, VI, 1951, 14); Свиснувши канчуком, Хома помчав наздоганяти своїх (Олесь Гончар, III, 1959, 417); Ластівка гострими свисне крильми, Черкнувши, як блискавка, сутіні саду (Микола Бажан, Вибр., 1940, 194);Свиснув вітер, затряс вікнами, завив диким стогоном (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 167); Скоро тут осінній вітер свисне, Потім завірюха снігова 3 півночі покотиться на південь (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 86). 2. неперех. Свистом підігнати тварину (коня, вола і т. ін.). Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова! Як не згину, то вернуся Через три года!» (Українські народні пісні, 1, 1964, 315); Підняли козаки нагайки, свиснули — і їх татарські коні відірвалися від землі та, як змії, перелетіли через прірву (Олександр Довженко, I, 1958, 276);Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (Олесь Гончар, III, 1959, 128). 3. перех. і неперех., розм. Сильно, з розмаху ударити, хльоснути. Темненької ночки[нічки] До блискавки вибирає [циган] Чужі огірочки. Та все собі примовляє: «Блисни, боже, блисни!» А господар його ззаду Як вилами свисне!.. (Степан Руданський, Тв., 1959, 173); Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила, кочергу та й свиснула нею по купі горшків (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Мирослав Ірчан, II, 1958, 197). 4. неперех., розм. Забити сильним струменем (про рідину). Рубонув [чоловік] поліцая по шиї. Поліцай видихнув «гех» і впав у сніг. З розірваної артерії свиснула кров(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 525). 5. перех., розм. Украсти. Данило поторгав свій клунок, таємниче прошепотів: — Тут повно хрому і юхти. У Барабаша свиснув (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 157). 6. неперех., розм. Швидко втекти. Юрко прожогом свиснув аж на город, і йому мовби камінь якийсь з грудей зсунувся (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 75). ♦ Доки (коли, поки, як) рак свисне див. рак 1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 73. Коментарі (0)

УКРЛІТ.ORG_Cловник

Свиснути, сну, неш, гл. 1) Свиснуть. А ну я свисну, тільки ти очи зав’яжи. Рудч. Ск. І. 61. 2) Брызнуть струей. Дала руку, він здавив, — тільки пучки знать; вона здавила, — кров з під нігтів свиснула. Г. Барв. 427. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 106.