Малахай

Малахай, -хаю, м. 1) Плеть. Чи татар бесурменів малахаями як череду у полон заганяєте. Мет. 444. 2) Шапка съ наушниками. ЗОЮР. II. 287.

МАЛАХА́Й, -хаю, я, чол., розм. 1) Плеть. Довгий шкіряний батіг Чи татар бесурменів малахаями як череду у полон заганяєте. Мет. 444. Од села до села возили його [єзуїта] в чортопхайці селяни, котрих поганяв він малахаєм (Олекса Стороженко, I, 1957, 383); Дід свиснув малахаєм — вівці розскочились, розсипались по зеленому полю... (Панас Мирний, II, 1954, 55); Удар таким батогом. Покута від малахаїв тільки кректав (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 352)

2) Хутряна або підбита хутром шапка з широкими навушниками. Мугаммед Герай їхав спереду групи з опущеною на груди головою, з перекошеним на вухо малахаєм (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 201); Хлопець був у кожусі.. й теплому малахаї, з-під якого виблискували маленькі хитруваті очі (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 210).