Дон

Дон, -на, (Дін; рос. Дон; від скіфсько-сарматської основи dānu, в значенні «вода», «ріка»[1]; у древніх греків — Гіргіс[Джерело?], Танаїс, у Середні віки — Великий Дон) — річка в Європейській частині Росії, впадає в Азовське море. Площа басейну 422 тис. км². Довжина 1870 км.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 українська-англійська Словник
- 2.2 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти
6 Дон
7 Див. також
- 7.1 Посилання на споріднені слова зі словника Бориса Грінченка
- 7.2 річка

Сучасні словники

Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

ДОН, а, чол. Слово, що додається до імен знатних чоловіків в Іспанії. В того ж дона Педро купили ми кілька лантухів, попрали їх в озері, на них спали, ними й укривалися замість ковдри (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 57).

"Словопедія"

ДОН р. в європ. частині Росії; довж. 1870 км, площа басейну 422 тис. км2; витоки на Середньорос. вис., поблизу м. Новомосковська Тульської обл.; впадає в Таганрозьку зат. Азовського м.; гол. притоки: Непрядва, Красива Меча, Сіверський Донець, Сосна (праві); Воронеж, Бітюг, Хопер, Зх. Манич (ліві); нижче м. Ростова-на-Дону починається дельта (пл. до 340 км2). Живлення переважно снігове. Судноплавний від м. Георгіу-Деж до гирла (1355 км), завдяки побудові Волго-Донського каналу, сполучений з Балтійським, Білим та Каспійським м.; Цимлянське водосховище.