Нурта

Ну́рта, -ти, ж. Пучина, бездна.

Зміст

1 Сучаснісловники
2 Іноземнісловники
- 2.1 Словник
- 2.2 и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації

Сучаснісловники

української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

НУ́РТА, и, жін. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 15); * У порівняннях. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Максим Рильський, Поеми, 1957, 224).

"Словопедія"

НУРТА <морська, водна> безодня <глибінь, стихія>, черево моря, сов. пучина; (чорторий) ВИР. ну́рта іменник жіночого роду

[1]

НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 15); * У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Рильський, Поеми, 1957, 224).