Нурта
Ну́рта, -ти, ж. Пучина, бездна.
Зміст
Сучаснісловники
української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)
НУ́РТА, и, жін. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 15); * У порівняннях. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Максим Рильський, Поеми, 1957, 224).
"Словопедія"
НУРТА <морська, водна> безодня <глибінь, стихія>, черево моря, сов. пучина; (чорторий) ВИР. ну́рта іменник жіночого роду
[1]
НУ́РТА, и, ж. Те саме, що вир 1. Був там гроз кривавий подих, дощ топив людей, звірят, — та із нурт із темноводих вирнув новий Арарат (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 15); * У порівн. Повзем за клунею, затримуючи дух, у сніг пірнаючи, мов у глибоку нурту (Рильський, Поеми, 1957, 224).
СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO
Нурта, -ти, ж. Пучина, бездна.
«Словники України on-line»
ну́рта – іменник жіночого роду
Іноземнісловники
Словник
gulf
и энциклопедии на Академике
нурта -и, ж. Те саме, що вир 1).