Лозиння

Лозиння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. Лозиня́чча.

Сучаснісловники

української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛОЗИ́ННЯ, я, сер., розм. Те саме, що лозняк. Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 90).

[1]

ЛОЗИ́ННЯ, я, с., розм. Те саме, що лозня́к. Ганкаур вийшов із своїми людьми на берег. Втягнувши піроги в густе лозиння, він рушив йому одному відомою дорогою (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 90).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Лози́ння, -ня, с. соб. Лоза. Ув. лозиня́чча.

«Словники України on-line»

лози́ння – іменник середнього роду

Іноземнісловники

и энциклопедии на Академике

лозиння -я, с., розм. Те саме, що лозняк.

Ілюстрації

Медіа

[2]

[3]