Пила
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:39, 2 грудня 2016; D.kozlitin (обговорення • внесок)
Пила, -ли, ж. Пила. Шух. І. 88, 175. Ум. Пилка. 
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
ПИЛА́, и, жін. 1. Те саме, що пилка 1. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Леся Українка, III, 1952, 7); Ми упевнено, Вміло тримаєм І кермо, І сокиру, й пилу (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 16); Дзвінко співа електрична пила (Ігор Муратов, Ідуть.., 1951, 175). 2. техн. Механізм, пристрій, основною робочою частиною якого є інструмент для пиляння. Створено ряд конструкцій нових механізмів — вугільних пил, розрахованих на виймання вугілля без людей у вибої (Радянська Україна, 16.XI 1960, 2).
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 351.
