Світлиця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Світлиця, -ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Чуб. VII. 382. Kolb. I. 61. Вас. 195. Поставлю я світлицю на високій горі. Грин. ІІІ. 10. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Мет. 23. Ум. Світли́ночка, світличка, світличенька, світлонька, світлочка. Чуб. V. 939. ІІІ. 315, 391, Грин. III. 261. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Грин. III. 47. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53).


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СВІТЛИ́ЦЯ, і, жін.

1. Чиста, світла, парадна кімната в будинку. Мати й дочка вибігли з кімнати в світлицю й кинулись до вікон (Нечуй-Левицький, III, 1956, 13); Квартира Каленика Романовича складалася з двох невеличких кімнаток, одна з них правила за світлицю, а друга за кухню і їдальню (Іван Сенченко, Опов., 1959, 8).

2. Кімната в будинку. Пан директор устав із ліжка, умився, одягся і пішов у ті світлиці, де снідали його вихованці (Осип Маковей, Вибр., 1954, 38); Приснились їй дивні якісь хороми, а вона ходить по них із світлиці в світлицю і ніяк не може з них вибратись (Олесь Гончар, II, 1959, 265).

3. Невелика кімната у верхній частині будинку. А в городі младії [молоді] вдови В своїх світлицях, чорноброві, Запершись, плачуть (Тарас Шевченко, II, 1963, 91).