Цареня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:31, 1 грудня 2016; Y.rudnik (обговорення • внесок)
Цареня, -няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152.
Зміст
Сучасні словники
ЦАРЕНЯ́, яти, сер., розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін. — І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Олесь Донченко, III, 1956, 121).
Цареня ятп, с, розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Гавр., Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін.— / царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Донч., III, 1956, 121).
Словозміна:
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | цареня | царенята |
| Родовий | цареняти | царенят |
| Давальний | цареняті | царенятам |
| Знахідний | цареня | царенят |
| Орудний | цареням | царенятами |
| Місцевий | на/у цареняті | на/у царенятах |
| Кличний | цареня | царенята |
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови онлайн
