Жирувати

Жирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Добывать нищу (о дикихъ животныхъ). Зайці на зорь жирують. Найкраще бити качок, як вони жирують. 2) Шалить, дурачиться, играть. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. О парняхъ съ дѣвушками: заигрывать. Посходились на улицю дівчата й хлопці, зачали жирувать. Грин. І. 69. Забравсь до дівчат під п’яну руку та й жирує з ними. Харьк. 3) = Роскошувати. Жирували та панували пани. Зміев. у. Коли жирувать, то жирувать: бий, жінко, друге яйце в борщ. Ном.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Поводитися несерйозно, пустувати, забавлятися з ким-небудь. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить (Номис, 1864, № 76); // розм. Кокетувати з ким-небудь, залицятися до когось. — Хай посплять [підмайстри], пообідавши, а ввечері хай працюють до зорі. Тоді й з дівчатами не жируватимуть, і не пиячитимуть, як у неділю (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 212); Вона жирувала з своїми численними фаворитами (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 34).

2. розм. Дозволяти собі надмірне задоволення яких-небудь потреб, бажань. Хазяїн обернувся до жінки та й каже: — Коли жирувати, так жирувати: бий, жінко, і друге яйце в борщ (Українські народні казки, легенди.., 1957, 498); Малий хлопчик, Матвійко, що був у своєї мами дуже мазаний, ..жирує на подушках та вигукує, аж у вухах лящить (Степан Васильченко, II, 1959, 465).

3. мисл. Добувати їжу, пустуючи та гуляючи (про тварин, птахів і риб). Через узьку пересип скрізь були прокопані єрики, цебто канави, кудою ціле літо йшла дрібна кефаль з моря в озеро жирувати на плавнях (Нечуй-Левицький, II, 1956, 226); — Перед тим як заснути на зиму, він вештається по лісу, — розповідав пошепки лісничий, — жирує барсучище (Олесь Донченко, IV, 1957, 50).

4. сад. Розростатися із шкодою для плодоношення.

Ілюстрації