Цареня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:52, 30 листопада 2016; Y.rudnik (обговорення • внесок)
Цареня, -няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152.
Зміст
Сучасні словники
ЦАРЕНЯ́, яти, сер., розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Олександр Гаврилюк, Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін. — І царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Олесь Донченко, III, 1956, 121).
Цареня ятп, с, розм. Царське дитя; царевич. Війна ж злочинна скаженіла по волі диких царенят (Гавр., Вибр., 1949, 48); — Бити до цурки, — похмуро продовжував Лаврін.— / царя й царенят. Послали народ на погибель, іроди прокляті! (Донч., III, 1956, 121).
Ілюстрації
|
|
|
|
