Монарх

Мона́рх (грец. μόναρχος) — «єдиноначальник», «самодержець», «одновладець», в давні часи — назва людини, в руках якої зосереджена верховна влада.

У зв'язку з тим, що в давнину серед керівників держав було поширено керувати протягом всього життя і передавати владу у спадок, то у багатьох сучасних людей слово «монарх» асоціюється саме з таким типом керівника держави. Насправді в давнину влада монархів, царів не завжди була довічною і спадковою. Досить згадати Давні Грецію, Рим, Русь. Тому цілком ймовірно, що для древніх греків і людей середньовіччя слово «монархія» означало просто один із способів управління державою (досить згадати твори Платона і Арістотеля) — «єдиноначаліє». З цієї точки зору правомірно багатьох керівників сучасних держав і військових керівників називати монархами.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках(словник української мови):

'1)'Мона́рх, -ха, монарха, -хи, м. Монархъ. Монарха повідав, же все готово. Драг. Звізди бачуть короля далеко від шопи, б'ють поклони монархові, як прості хлопи. Чуб. ІІІ. 352.

2)МОНА́РХІЯ, ї, жін. Форма правління, за якої найвища державна влада зосереджена в руках однієї особи — монарха. В лютому 1848 р. монархія була повалена у Франції (Ленін, 25, 1951, 72);

3) Держава з такою формою правління. У творились [у Західній Європі на кінець XV ст.] сильні централізовані монархії, тобто держави з єдиним королівським урядом (Історія СРСР, I, 1957, 96).

Словник синонімів:

МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬзаст.,ПОРФІРОНО́СЕЦЬзаст.,КЕ́САРзаст.,ЦЕ́ЗАРзаст.;ЦІ́САР[ЦЕ́САР]заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬзаст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Ткнижн.,САМОДЕРЖА́ВЕЦЬзаст.,САМОВЛА́ДЕЦЬзаст.,САМОВЛА́ДНИКзаст.,САМОВЛА́ДЦЯзаст. (з необмеженою владою); ЦАР, ЦА́РИКзневажл. (перев. у Росії, Болгарії); КОРО́ЛЬ (у деяких зарубіжних країнах); ПОМА́ЗАНЕЦЬзаст.,ПОМА́ЗАНИКзаст. (над яким здійснено обряд помазання на престол). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); [Василько:] Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив? (Є. Кротевич); Ти [слава] хоча й пишалась І з п’яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою.., Та меніпро те байдуже (Т. Шевченко); Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта-. ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (П. Тичина); Поети над усе ставлять незалежність. Сперечаючись з державцями, вони потрапляють у немилість (П. Колесник); Але помреж, коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Ю. Смолич); Наш мудрий цар, Самодержавець-господар, Сердешний одурів (Т. Шевченко); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик (М. Бажан); Ярослав став самовладцем всієї землі Руської (П. Загребельний); Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику (Леся Українка); - А за помазаника Божого ви не бачили злиднів? (М. Стельмах).