Швидкий

Швидки́й, -а́, -е́. 1. Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. Хто не знає тих швидких потоків, що шумно вискакують з похилин і крутяться жваво по широких зарінках? (Кобр., Вибр., 1954, 83); Подолати швидку течію влітку голому чоловікові й то тяжко, взимку ж неможливо (Тют., Вир, 1964, 122); // Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). Синіється тут прозора вода, гуляють по ній червонопері клені та швидкі плотиці (Фр., III, 1950, 7); Старшенький [син] удався собі тихий, слухняний, все за книжкою сидів, а меншеньке таке вродилось швидке.. — тільки йому й діла, що гаса було по господі, шпурляє камінням та собак б’є (Стор., І, 1957, 30); Малаєць видається чорнявим жуком. Він меткий, швидкий, очі вузенькі, як щілини, говорить багато, рухається проворно, добрий купець і сміливий розбійник (Ю. Янов., II, 1958, 152); — А що то за дівка була! Білявенька, моторненька, швидка, прудка (Кв.-Осн., II, 1956, 423); // Схильний поспішати з чимсь. [Любов:] Ах, які ви швидкі. Так-то вам легко вечірку справити (Л. Укр., II, 1951, 17); — Ви вже ячмінь кінчили? — Який швидкий. З неділі почну (Стельмах, II, 1962, 409); // Спритний (про руки). Пильна робота! Голка жваво поблискує в швидких руках (Л. Укр., III, 1952, 473); // до чого, перен., розм. Який легко реагує на щось, проймається чимсь. Та коли Йойна був захланний.., при тім облесливий і швидкий до гніву, то Нута був спокійний, любив жарти і кпини, а з робітниками поводився, як з добрими сусідами (Фр., IV, 1950, 12); — Зонька така незгідлива, така швидка до суперечки (Вільде, Сестри.., 1958, 317); // у знач. ім. швидки́й, кого́, ч. Те саме, що Швидки́й по́їзд (див. по́їзд). Крізь ніч донецьким степом летить швидкий "Москва-Сочі" (Головко, І, 1957, 455).

Скорый, быстрый, поспѣшный, проворный. Швидкої роботи ніхто не хвалить. Ном. № 5576. Швидке само на себе набіжить. Ном. № 1692. Швидка смерть. Скоропостижная смерть во время эпидемій. Як ото швидка смерть ходила, то батько вмер. Черк. у. Ум. Швиденький, швидесенький.

2. Який відзначається великою частотою рухів, стрімкістю. Од швидкої ходи він аж вихав полами на повітрі, а волосся на голові настовбурчилось вгору, ніби легкий пух (Н.-Лев., І, 1956, 123); Коні бігли рівною, швидкою риссю, втомлено поводячи змиленими боками (Тулуб, В степу.., 1964, 23); І саме в цей час на ганку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник (Стельмах, І, 1962, 448); // Який виконується, здійснюється енергійно, активно, відзначаючись високим темпом. Сміючись, розказувала [пані], як сьогодні Христя здивувалася її в’язанню, її швидкому перебиранню пальцями (Мирний, III, 1954, 159); Картина постає: зібравсь гурточок, Провадить речі, і співа, й гука, На клавішах твоїх швидкий, гучний таночок Чиясь весела виграва рука (Л. Укр., І, 1951, 32); Очі в нього [коня] туманіють, дих гарячий і швидкий… (Сос., І, 1957, 386); // Поспішний (про мовлення, розмову і т. ін.). Вони стояли тихо і тільки часами мінялись уривчастими швидкими фразами (Л. Укр., III, 1952, 514); Чеченці ходили від хати до хати чорною овечою отарою. То тут, то там чулася їхня швидка гортанна мова (Тют., Вир, 1964, 361); Терпцю йому ставало не більше, як на півгодини, так гнітив його Чуприна чи Кравчина своєю галасливістю, сміхом і неймовірно швидкою й голосною розмовою (Довж., І, 1958, 74); // Меткий (про очі, погляд). Огонь блиснув на його лице і проти вогню заблищали його чорні швидкі очі й забігали разом по всіх бурлаках, неначе він дивився заразом кожному в очі (Н.-Лев., II, 1956, 216); Малахов кинув на нього швидкий гострий погляд (Собко, Справа.., 1959, 121); // перен. В якому виявляється жвавість. Галя по своїй швидкій натурі не так піддається журбі (Л. Укр., V, 1956, 29); // Який активно, інтенсивно діє. Тут не було ні гармат, ані бомб, ні швидких кулеметів.. Все шаблею (Тич., І, 1957, 262); // у знач. ім. швидка́, ко́ї, ж. Танок, що виконується у прискореному темпі. Музики заграли швидкої.. Почали [танцюристи] підскакувати заразом на обох ногах, але не разом, а одно за другим, неначе ступи в млині (Н.-Лев., III, 1956, 78).

3. Який повинен з’явитися, відбутися, статися через короткий проміжок часу, незабаром; скорий. Я вже так скучив за тобою і за домом, що радію швидкій стрічі (Коцюб., III, 1956, 337); Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Кол., На фронті.., 1959, 13); З тієї хвилини, безмірно радіючи швидкому синовому одужанню, вже не могла [мати] звільнитися і від щемливої, дедалі наростаючої тривоги: віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила,— не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).

4. Який характеризується особливою швидкістю здійснення чогось. Якось занадто вже скоро осів о. Василь: в швидкім темпі почало відростати йому черево, звисало молоде воло, рухи ставали лінивими і число їх все зменшалося (Хотк., II, 1966, 11); Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 2, 1957, 5); Швидкими темпами розвивається хімічна промисловість (Ком. Укр., 3, 1965, 22); // Скороминущий, недовговічний. Щастя колишнього хвилі злотисті Час так швидкий пожира, мов огонь,— Гинуть ті хвилі, мов квіти барвисті. Тільки й згадаєш: "Ох, милий був сон!.., (Л. Укр., І, 1951, 14).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Швидкий, а́, е́ Скорый, быстрый, поспѣшный, проворный. Швидкої роботи ніхто не хвалить. Ном. № 5576. Швидке само на себе набіжить. Ном. № 1692. Швидка смерть. Скоропостижная смерть во время эпидемій. Як ото швидка смерть ходила, то батько вмер. Черк. у., Ум. Швиденький, швидесенький.

ШВИДКИЙ прудкий, хуткий, скорий, бистрий, ір. борзий, о. прудконогий, легконогий, швидкобіжний; (у праці) беручкий, жвавий, ШПАРКИЙ, з. шамкий; (темп) навальний, с. ШАЛЕНИЙ; (- мову) квапливий, спішний, хапаний; (- поміч) негайний; (час) скороминущий, швидкоплинний; (птах) прудкокрилий; (транспорт) швидкісний, швидкохідний; (поїзд) кур'єрський; швиде|се|нький.

швидкий — а/, е/. 1) Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. || Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). || Схильний поспішати з чимсь. || Спритний (про руки). || до чого, перен., розм. швидкий — I 1) (про дії, рухи, темп тощо який вирізняється великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), стрімкий, стрімливий, прудкий, хуткий, шпаркий, бурхливий, невпинний, шалений; поспішний, спішний, поспішливий, квапливий, поквапливий, поквапний,

Ілюстрації

Див. також

Швидкий, а́, е́ Скорый, быстрый, поспѣшный, проворный. Швидкої роботи ніхто не хвалить. Ном. № 5576. Швидке само на себе набіжить. Ном. № 1692. Швидка смерть. Скоропостижная смерть во время эпидемій. Як ото швидка смерть ходила, то батько вмер. Черк. у., Ум. Швиденький, швидесенький.

ШВИДКИЙ прудкий, хуткий, скорий, бистрий, ір. борзий, о. прудконогий, легконогий, швидкобіжний; (у праці) беручкий, жвавий, ШПАРКИЙ, з. шамкий; (темп) навальний, с. ШАЛЕНИЙ; (- мову) квапливий, спішний, хапаний; (- поміч) негайний; (час) скороминущий, швидкоплинний; (птах) прудкокрилий; (транспорт) швидкісний, швидкохідний; (поїзд) кур'єрський; швиде|се|нький.

швидкий — а/, е/. 1) Який відбувається, здійснюється з великою швидкістю, дуже рухливий; стрімкий. || Здатний до стрімких, інтенсивних рухів, дій (про людину, тварину). || Схильний поспішати з чимсь. || Спритний (про руки). || до чого, перен., розм. швидкий — I 1) (про дії, рухи, темп тощо який вирізняється великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), стрімкий, стрімливий, прудкий, хуткий, шпаркий, бурхливий, невпинний, шалений; поспішний, спішний, поспішливий, квапливий, поквапливий, поквапний,