Мовчання

Мовча́ння, -ня, с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Дія за значенням мовчати. Минуло кілька хвилин в мовчанні (Леся Українка, III, 1952, 696); Мовчання тривало довго (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 34); Маю надію скоро побачитись з Вами і тоді вже спокутую всі гріхи свої перед Вами за довге мовчання (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 315); П'ятсот добровольців з морської піхоти.. сиділи в мовчанні, У хвилях зникали причали Тамані (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 55). 2. перен. Відсутність публічних висловлювань про кого-, що-небудь, друкованих творів у який-небудь період.

Обходити (обминати) мовчанням — не згадувати про кого-, що-небудь; замовчувати щось. 

Журнал [«Літературно-науковий вісник»] обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця XIX — початку XX ст. (Радянське літературознавство, 5, 1958, 108). 3. Відсутність яких-небудь звуків; повна тиша.

Фразеологічний словник української мови

обхо́дити / обійти́ мовча́нням кого, що. Не згадувати, не говорити, не писати і т. ін. про кого-, що-небудь. Журнал (“Літературно-науковий вісник”) обходив мовчанням російських декадентів і популяризував реалістів кінця ХІХ — початку ХХ ст. (З журналу).

Ілюстрації