Кигикати

Кигикати, -ги́чу, -чеш, одн. в. кигикнути, -кну, -неш, гл. Кричать, крикнуть (о чайкѣ). Чайка кигиче згинь ти куличе. Лукаш. 85. (Чайка) літала над його могилою і кишкам. Чуб. І. 62. КИГИКАТИ, ичу, ичеш, недок. Видавати звук «киги» (про чайку). Підпадьомкали перепели, деркотіли деркачі, ..кигикали і квилили, літаючи, чайки (Олекса Стороженко, I, 1957, 334); Літають над морем сріблясті чайки і кигичуть, кигичуть жалібно, припадаючи до зеленої води (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 63); * Образно. Ах, вітре осінній. Кигичеш, на різні шумиш голоси (Петро Дорошко, Серед степу.., 1952, 95); // Видавати звуки, схожі на крик чайки. На даху Хомашиної клуні кигиче сич (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 178); Дівчина йде серед ночі Лісом дрімучим сама.. Сови кигичуть... (Валентин Бичко, Вогнище. 1959, 216).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 146.