Щупачок

Щупачок, -чка, м. Ум. отъ щупак. Зменш.-пестл. до щупак.

"А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких..." (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 43);

"Радість невимовна, коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок" (Максим Рильський, Поеми, 1957, 256);

• У порівняннях.

"Нагинаючи голову, чоловік вузьким, як щупачок, човником лагодить рибальську снасть" (Михайло Стельмах, II, 1962, 236).