Скирта
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:43, 29 листопада 2016; Arzhdanova.im16 (обговорення • внесок)
Скирта, -ти, ж. Скирда. Котл. Ен. І. 6. А там снопи, а там скирти. Шевч. Скирта сіна. Грин. II. 201. Ум. Скирточка.
СКИ́РТА, и, жін. Великий стіг сіна, соломи або необмолочених снопів хліба, щільно укладених певним способом для зберігання просто неба.
" Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току" (Нечуй-Левицький, II, 1956, 183);
" У Жменяковому дворі стояла скирта свіжонамолоченої соломи" (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 206);
" Звертали [фашисти] з магістральних шляхів в глухіші місця, розсипалися лугами-берегами, заривалися в скирти сіна" (Олесь Гончар, III, 1959, 424); Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 266.
