Менший
Менший, -а, -е. Меньшой; младшій. Менша сестра літ не дійшла. Нп. Старший не буде меншим. Чуб. Сами, мовляв, і старші, й менші. Ном. № 10404. Ум. Меншенький. Чуб. V. 862. МВ. II. 10.
1. Вищ. ст. до малий і маленький. Лисиця десь м'ясця дістала. Тихесенько прибігла під стіжок — Ум'яла більшенький шматок. А менший у сінце сховала На другий раз (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 37); Дні стали помітно меншими (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 149); З роками оті слова «держіться, діти, плуга» не так твердо вимовлялись, як в ту пору, коли сини були меншими, а він молодшим, бо тоді більше було надії якось розбагатіти (Михайло Стельмах, I, 1962, 148); Зоня була не вчителькою, а старшою літами і меншою становищем товаришкою (Леся Українка, III, 1952, 647); Так-от велике горе і біда як постигне, то вже менше і забудеш, і не поважаєш його (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 83).
2. Молодший і наймолодший за віком. Вчитель.. випустив школярів зо школи. Менші побігли, а старші, що здають екзамен на «свідоцтво», знов до книжок (Борис Грінченко, I, 1963, 243); Вистава йде далі. Йосифа знаходять брати. Вітання й лагідність до меншого брата, ніжність рук і розмов (Юрій Яновський, II, 1958, 20);
// у знач. ім. менший, шого, чол.; менша, шої, жін. Молодша або наймолодша за віком людина. Наш син у школу зранку ще побіг, Зо мною попрощавшися прихильно, Як старший з меншим (Максим Рильський, II, 1960, 281).
=
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 673.
=====
