Сівалка

Сівалка, -ки, ж. Сѣялка. Хотин. у.

Сі́валка або сіва́лка — машина, призначена для засівання у ґрунт зерна або мінеральних добрив.

Сівалки розрізняють:

за способом посіву — рядкові, гніздові, пунктирні, розкидні; за видом тяги — тракторні та кінні; за призначенням — універсальні (для посіву насіння різних культур), спеціалізовані (кукурудзяні, овочеві, бурякові, тукові тощо), комбіновані (для одночасного висівання насіння та внесення мінеральних добрив). Сівалка, як правило складається з рами, на якій розміщуються насіннєві та тукові ящики, висіваючі апарати, сошники та додаткове обладнання.

Насіннєві ящики призначені для розміщення запасу насіння, зустрічаються різні конструкції — наприклад сівалка може мати один, два або кілька насіннєвих ящиків. В останньому випадку їх кількість, як правило, дорівнює кількості сошників.

Тукові ящики призначені для розміщення запасу мінеральних добрив, що використовують для припосівного внесення. Останнім часом в зв'язку з поширенням дражованого насіння намітилась тенденція відсутності тукових ящиків.

Висіваючі апарати призначені для дозування посівного матеріалу чи мінеральних добрив та подачі їх до сошників (безпосередньо або через насіннєпроводи). Розрізняють кілька типів висіваючих апаратів, зокрема котушкові, котушково-штифтові, чарункові, пневматичні та ін.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Сівалка - машина для розкидання гранульованих і порошкоподібних мінеральних добрив (туков) при передпосівній обробці, а також при підгодівлі зернових культур і трав. Можна використовувати і для розкидання винищити. У СРСР найбільш поширена сівалка з тарілчастими туковисевающимі апаратами . Сівалку агрегатують з тракторами класу 1,4 тс . Ширіна захвату сівалки 4,2 м-коду . Продуктивність агрегату 4,20 га/ч при швидкості руху 10 км/ч .