Байдак

Байдак, -ка, м. 1) Родъ большого рѣчного судна. Рудч. Ск. ІІ. 28. А нуте, хлоп’ята, на байдаки! Море грає — ходім погуляти. Шевч. Великий тяжко був пожар, — човни і байдаки палали. Котл. Ен. ІІ. 29. 2) мн. Байдаки. «Селезни, сбившіеся въ стаи тогда, когда матки водятъ выводки». Мнж. 176. 3) Байдаки гонити. (Бѣл.-Нос.) и байдаки бити (Левиц.) = байдики бити. Ум. Байдачок. Ув. Байдачище.