Оливо

Оливо, -ва, с. 1) Олово. 2) Карандашъ. Для себе, братики, спишу, ще раз те оливо потрачу. Шевч. 2) Мурава, глазурь, еще не застывшая (для глиняной посуды). Шух. І. 262.

Станум або олово

Станум або олово (Sn від лат. stannum) — хімічний елемент з атомним номером 50 та атомною масою 118,69, що утворює просту речовину, метал олово. В українській хімічній термінології радянського періоду оловом називали як хімічний елемент, так і його просту речовину, тоді як термін «станум», запроваджений в ході реформи хімічної термінології, може вживатися лише стосовно хімічного елемента (але не простої речовини). Давня традиційна назва «цина» (що може стосуватися також і цинку) в українській хімічній літературі радянського й післярадянського періоду практично не вживається.

Походження назви

Латинська назва олова stannum первісно означала сплав срібла зі свинцем, а свого сучасного значення набула у IV ст. до н. е. До цього часу для позначення олова у Давньому Римі уживали слово plumbum album («білий плюмбум», «білий свинець», на відміну від простого, «чорного» свинця — plumbum nigrum). Судячи з всього, римляни вважали олово видозміною свинцю. Stannum походить від раннішої форми stāgnum, походження якого неясне, припускають, що це може бути запозичення з мови доіндоєвропейського населення Італії. Енциклопедичний словник Мейєра пропонує версію походження слова stāgnum з давньокорнської мови (пор. сучасне корнське stean), наводячи за доказ те, що Корнуол був значним постачальником цього металу у перших століттях нашої ери. Малопереконливою є версія, яка пов'язує це слово із санскритським stha («стояти», «стійко триматися») або sthavan («міцно», «стійко»).

Українське слово «олово» походить від праслов'янського olovo, похідними з якого також є біл. волава («олово», «свинець»), рос. олово («олово»). У більшості слов'янських мов похідними від праслов'янського olovo звуть інший метал — свинець (польськ. ołów (від нього походить українське «олівець»), хорв., чеськ. і словац. olovo, болг. і макед. олово, серб. олово/olovo, застаріле українське оливо), а щодо олова уживають інші слова: польськ. cyna, чеськ. і словац. cín, русинське ціна, біл. цына, українське цина, болг. калай, макед. калаj, серб. kalaj/калаj, хорв. kositar, словен. kositer.

Праслов'янське olovo споріднене з литовським alavas («олово») та латиським alva, alvs («олово»), прусським alwis («свинець»), і можливо, з давньоверхньонімецьким ёlо («жовтий»), латинським albus («білий»), грецьким ἀλφός («білий лишай», «проказа»), разом з якими виводиться з праіндоєвропейського h₂élbʰos, álbʰos, albʰós («білий»). Тобто «олово» — «білий метал». Друга версія виводить olovo від праслов'янського liti («лити»), тобто «метал, який відливають». Інші виводять олово від німецького Blei, латинського plumbum та грецького μολυβδος («свинець»), від латинського oleum («олія» — начебто від того, що з олова робився посуд для її зберігання).

Слово «цина» запозичене з німецької мови (через польське cyna). Німецьке Zinn є похідним від прагерманського tiną («олово»), з якого походить також англійське tin.

Загальна характеристика

Станум — поширений елемент, його кларк у земній корі 0,8·10−3 % за масою. Він має тенденцію до накопичення в пізніх продуктах еволюції магматичних розплавів — пегматитах, а також в гідротермальних утвореннях. Відомо понад 20 основних мінералів Стануму, з яких промислове значення мають каситерит SnO2 (78,6%) — головний мінерал олов'яних руд, а також станін Cu2FeSnS4 (27,7%), тиліт PbSnS2 (30,4%), франкеїт Pb5Sn3Sb2S14 (17%) і циліндрит Pb3Sn4Sb2S14.

Проста речовина Стануму, олово за нормальних умов — м'який сріблясто-білий метал, стійкий до хімічних реагентів. Його густина 7310 кг/м³, tплав. 231,93 °C; tкип 2602 °C, питомий електричний опір 11,5·10−8 Ом·м (20 °C). Границя міцності при розтягненні 16,6 МПа, відносне подовження 80-90%, твердість за Брінеллем 38,3-41,2 МПа.

Олово є поліморфним. За звичайних умов воно існує у вигляді β-модифікації (біле олово, β-Sn), яка є стійкою при температурі вищій від 13,2 °C. Біле олово — це м'який, пластичний метал, з тетрагональною кристалічною ґраткою, параметри a = 0,5831, c = 0,3181 нм. Координаційне оточення кожного атома стануму у ньому — октаедр.

При охолодженні біле олово переходить в α-модифікацію (сіре олово, α-Sn). Хоча температура рівноваги взаємопереходу модифікацій становить 13,2°С, в реальних умовах поліморфне перетворення стає помітним лише при температурі нижчій за 0°С. Сіре олово має структуру алмаза (кубічна кристалічна ґратка з параметром а = 0,6491 нм). В сірому олові координаційний поліедр кожного атома — тетраедр, координаційне число 4. Фазове перетворення β-Sn в α-Sn супроводжується зростанням питомого об'єму на 25,6% (густина α-Sn становить 5769 кг/м³), що супроводжується розсипанням олова у порошок (явище отримало назву «олов'яна чума»). Найшвидший перехід з білого олова в сіре відбувається при −48 °C.

Ще дві алотропні форми γ і σ, виявлено при температурах вищих за 161 °C і тисках, що перевищують декілька ГПа.

Ілюстрації