Пелька

ПЕ́ЛЬКА, и, жін., вульг.

1. Рот. А суддя, як уздрів бублики, так мерщій за них та й став у пельку пхати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 279); — Добре Вам, Хомо, що ви самі, а у мене три пельки в хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 34); — Вони думають, що ти мати, — сміявся Тимко, а Орися ловила комах і напихала пташенятам в ненажерливі пельки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); * Образно. Вода кипить, Виводять кола чорториї І в чорні пельки водянії втягають все, що набіжить (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 238).

2. Те саме, що глотка. Біля обмерзлого студня, димлячи парою, на всі груди іржали відгодовані огирі, і те гоготіння сильних пельок довго блукало по байраках (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 414). ♦ Дерти (драти) пельку — голосно кричати; горланити; Заливати (залити, залляти) пельку [собі] — напиватися п'яним. Уже.. [Гриць] одною ногою в ямі, а ще як заллє собі пельку, то мало що хибує, аби по стінах не дерся (Лесь Мартович, Тв., 1954, 61); Залляли пельку... Одшуміло... Розвіявсь од кадила дим... 1 кров засохла... А Трясило не вірить ще очам своїм (Володимир Сосюра, I, 1957, 361); Затикати (заткнути, заткати) пельку див. затикати 1; Затикати (заткнути, запихати, запхати) пельку кому: а) примушувати мовчати, не дозволяти висловлювати свою думку. З грошима вже йому і жінки не страшно: од нового очіпка, плахти, намиста з дукачами хоч яка притихне, хоч якій пельку заткнеш (Олекса Стороженко, I, 1957, 53); б) задобрювати кого-небудь з метою не розголошувати якоїсь справи, таємниці і т. ін. — Тільки ось що, — зам'явся Головатий, — нам потрібні гроші на дорожні витрати, часом, може, й на те, щоб заткнути пельку якомусь не в міру запопадливому справникові чи бургомістрові (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 19); — Пошлеш титарям два вози горшків: сунеш благочинному в зуби горшка, а благочинній макітру, то запхнеш пельку й благочинному, й благочинній! (Нечуй-Левицький, III, 1956, 180); На всю пельку — дуже голосно (кричати, лаяти, репетувати і т. ін.). Вдома вона кричала й репетувала на всю пельку: там вона забувала, що вона свята та божа... (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 70); Напхати пельку — наїстися. [Семен:] Одначе наминаєш, мов той кіт! [Іван:] Та знаєш, аби чим-небудь напхати пельку (Марко Кропивницький, I, 1958, 82); Несита пелька — про скупість, зажерливу вдачу. [Старшина:] Усе є, благодарить бога, а ще мало! Щоб то задовольниться. От же ні, така вже пелька людська несита (Карпенко-Карий, I, 1960, 38); Роззявити пельку; Пороззявляти пельки на кого — лаяти, докоряти кого-небудь або скаржитись на когось. — Коли б я не ходив у походи і не бив турків та татарву — ніколи не був би я гетьманом, і наша січова сіромашня тоді на мене пельки пороззявляла б, вимагаючи, щоб мою землю залічили до земель, які щороку розподіляють проміж зимівниками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 87); У пельку лізти див. лізти; У пельку не лізе див. лізти. [[Категорія:Пе]

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Пелька вікіпедія