Калабаня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:17, 27 листопада 2016; Arzhdanova.im16 (обговорення • внесок)
Калабаня, -ні, ж. Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Камен. у.
# Словник української мови: в 11 тт.
КАЛАБА́НЯ, і, ж., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п’ють (Март., Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Фр., VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Стельмах, Хліб.., 1959, 377).
