Скатерть

Скатерть, -тя, м. Скатерть. Мил. 139. З старого скатертя зробив скатертинку. Черк. у. Вили Марусі віночок та й покотили по столі, по квітчастому скатертю. Мет. 143.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СКА́ТЕРТЬ, і, жін. Те саме, що скатерка. Княгиня.. низько вклонилась гостям і почала застилати стіл білою скатертю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 126); Жінки розставляють на майдані столи з білими мережаними скатертями (Олександр Довженко, I, 1958, 191); * У порівняннях. От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади (Нечуй-Левицький, II, 1956, 167); Плаче й сумує діброва, а сніг Білою скатертю по полю ліг... (Яків Щоголів, Поезії.., 1958, 428); // перен. Рівна, гладка поверхня чого-небудь. Стежка, що вела вгору, засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не було видно на його білій скатерті (Іван Франко, II, 1950, 36). ♦ Скатерть-самобранка див. самобранка; Скатертю дорога див. дорога; Щоб дорога слалася скатертю — щоб все було добре в дорозі. На ґанку ще випили, щоб дорога слалася скатертю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 72).