Легінь

Ле́гінь, -ня, м. = Парубок. Ішов легінь з полонини на нове подвір’є. Гол. III. 216. Приходя до мене молодцісоколи: легіню, на танець, легіню, на поле! Федьк. І. 44. Ум. Легіник. Ой до мене, легіники! Гол. II. 421. ЛЕ́ГІНЬ, геня, чол., діал. Юнак, парубок. Іван був уже легінь, стрункий і міцний, як смерічка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313); Шляхом урочисто, в ритм пісні, проходять дівчата і легіні (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 120).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Файл:Легінь.jpg

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=nfrnr0EVsUU

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/