Ковнір

Ковнір, -ра, м. = Ковмір. Козак звик червону стрічку в ковнірі носити. K. ЧР. 327. Ум. Ковніре́ць. А в нашого Василя... вишиваний ковнірець. Чуб. V. 1115. КО́ВНІР, а, чол., розм., рідко. Те саме, що комір. З малих і великих пачок випаковувала вона цукрові фігурки: дами в коротких сукнях, паничі в циліндрах і високих ковнірах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 71); З цієї веселої і теплої копиці [дітей] раптом хтось почав мене за ковнір витягати на світ божий (Михайло Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 12).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Файл:595970 6 w 1000.jpg

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/