Дитинка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:11, 17 листопада 2016; L.varchenko (обговорення • внесок)
Дитинка, -ки, ж. Ум. отъ дитина. 
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
ДИТИ́НКА, м, жін. Зменш.-пестл. до дитина 1, 2. Дитинка спить, а доля її росте (Номис, 1864, №1681); [Груїчева:] Я ніколи не повірю, щоб Люба була справді такою дитинкою, яку вона з себе удав (Леся Українка, II, 1951, 56); — Розумну дитинку, Химо, маєте, — заздрили їй молодиці (Яків Качура, II, 1958, 21); * У порівняннях. На зеленому горбочку, У вишневому садочку, Притулилася хатинка, Мов маленькая дитинка (Леся Українка, I, 1951, 59).
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 288.
