Джиґун
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:10, 17 листопада 2016; L.varchenko (обговорення • внесок)
Джиґун, -на, м. 1) Повѣса; ловеласъ. Ой джиґуне, джиґуне, який ти ледащо. Лавр. 61. Ой джиґун, джиґун, джиґунець, який гарний молодець. Чуб. V. 1125. 2) Родъ кушанья изъ сирівцю. О. 1862. VI. 43. Зварила мені мати джиґуна, наївсь, та все пити хочеться. О. 1862. VI. 43. 3) = Джоґан. Св. Л. 40. Ум. Джиґунець. Чуб. V. 1125.
