Єретичка
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
ЄРЕТИ́ЧКА, и, жін. Жіночий рід до єретик.
ЄРЕТИ́К, а, чол.
1. Людина, яка відступилась від догм панівної релігії; послідовник єресі (у 1 знач.). А я тихо Богу помолюся. Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! (Тарас Шевченко, I, 1951, 264); Всіх, хто не визнавав уніатської церкви, [польський] уряд оголосив єретиками (Історія УРСР, 1953, 161); * У порівняннях. Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 25). 2. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 499.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 498.
