Злочинець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:16, 12 листопада 2016; Ovlychman.ij16 (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Злочинець, -нця, м. Злодѣй, преступникъ. Мир. ХРВ. 55. Мкр. Г. 5. Злочинцеві всі дні сповняє туга. К. Іов.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЗЛОЧИ́НЕЦЬ, нця, чол. Особа, що учинила злочин. Відчинилася темниця, і, глухо брязкаючи кайданами, почали виходити злочинці (Марко Вовчок, I, 1955, 363); [Покликач:] Утікача-вигпанця Теофіла, упертого повторного злочинця, суд присудив на хрест (Леся Українка, II, 1951, 536); Я. Таланові пощастило стати свідком і літописцем суду над головними воєнними злочинцями (Історія української літератури, II, 1956, 232); * У порівняннях. Анеля підскочила і перелякалася, мов злочинець, зловлений на гарячім учинку (Іван Франко, VI, 1951, 437).
Ілюстрації
|
|
|
|
